Виховна робота у гуртожитку – складна й багатогранна. Вона тримається на традиціях, але водночас потребує постійного оновлення. Бо сьогоднішній вихованець – інший. Він має свій темп, свої болі і свої цінності. Як поєднати багаторічний педагогічний досвід із реаліями сьогодення? Як не загубити цінність традицій, працюючи з цифровим поколінням? Саме ці питання стали ключовими 21 травня 2025 року на Методичній Годині з вихователями гуртожитків ЗП(ПТ)О.
Традиція – це не застій, а коріння. Без коріння дерево не росте. Без традицій гуртожиток не стане домом. Упродовж заходу учасники пригадували перевірені часом методи роботи: тематичні вечори, години спілкування, бесіди, зустрічі з батьками та наставниками. Ці форми не втрачають своєї актуальності, але потребують адаптації до сучасного контексту.
Сучасні соціокультурні умови, глобалізаційні процеси, розвиток цифрових технологій, зміни у поведінковій культурі молоді висувають нові вимоги до системи виховання в гуртожитках. У зв’язку з цим традиційні форми виховної роботи потребують оновлення, доповнення інноваційними підходами. Нетрадиційні форми діяльності дозволяють урізноманітнити зміст виховного процесу, зробити його більш привабливим для здобувачів освіти, підвищити ефективність впливу на особистість мешканця. Найкращий вихователь – той, хто сам не боїться вчитися. Нетрадиційні форми потребують сміливості: новий формат – це завжди виклик. Але ще й шанс. Бо кожен сміливий крок – це крок назустріч дитині.
Нетрадиційні форми виховної роботи дозволяють трансформувати гуртожиток із простого житлового приміщення у справжній простір розвитку, взаємодії, комфорту та безпеки, перетворює виховний процес у творчий, захопливий, а головне – ефективний засіб формування особистості мешканця гуртожитку.
Нетрадиційні методики мають потенціал не лише змінити поведінкову модель здобувачів освіти, а й забезпечити сталість позитивного мікроклімату в гуртожитку. Під час зустрічі звучали практичні кейси, приклади успішної взаємодії з учнями, нові формати роботи. Підсумком методичної години стало розуміння: досвід минулого — цінний орієнтир, а сучасні виклики — стимул до пошуку нових, ефективних форм виховної роботи.